Дзюба Іван Михайлович (пілот)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Михайлович Дзюба
Народження1 травня 1918(1918-05-01)
Огульці, УНР
Смерть12 жовтня 1995(1995-10-12) (77 років)
Щолково-3d, Щолково, Московська область, Росія
ПохованняЛеоніха
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ винищувальна авіація
Роки служби1938—1972
Звання Полковник авіації
Формування12-й винищувальний авіаційний полк
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки

Іва́н Миха́йлович Дзю́ба (нар. 1 травня 1918(19180501) — 12 жовтня 1995) — радянський льотчик-винищувач часів Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1942).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1 травня 1918(19180501) року в селі Огульцях, УНР, нині Валківський район Харківської області, в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1941 року.

Закінчив 7 класів школи, школу ФЗУ. Працював слюсарем на Харківському паровозоремонтному заводі.

До лав РСЧА призваний у 1938 році. Закінчив Одеську військову авіаційну школу пілотів.

Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. Воював на Калінінському, Північно-Західному, Волховському, Сталінградському і Степовому фронтах. Пройшов бойовий шлях від командира авіаційної ланки до інспектора з техніки пілотування авіаційного корпусу.

Командир ескадрильї 12-го винищувального авіаційного полку 57-ї винищувальної авіаційної дивізії 11-ї армії Північно-Західного фронту майор І. М. Дзюба здійснив 238 бойових вильотів. У 25 повітряних боях збив особисто 9 й у складі групи 12 літаків супротивника.

З липня 1943 року — старший льотчик-випробувач 3-го відділу 1-го Управління ГК НДІ ВПС СРСР. Одним із перших освоїв техніку пілотування реактивних літаків. Всього освоїв 117 типів і модифікацій літаків.

З січня 1960 року — інструктор з льотної підготовки Центру підготовки космонавтів СРСР. Серед його учнів були троє перших радянських космонавтів: Ю. О. Гагарін, Г. С. Титов, А. Г. Ніколаєв.

У 1972 році полковник І. М. Дзюба пішов у відставку. З 1974 року працював при Головному штабі ВПС СРСР.

Мешкав у селищі Чкаловський (нині в межі міста Щолково) Московської області, де й помер 12 жовтня 1995 року. Похований на цвинтарі села Леоніха Щолковського району Московської області.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 липня 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками й виявлені при цьому мужність і героїзм, майору Дзюбі Івану Михайловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 601)[1].

Нагороджений також двома орденами Червоного Прапора (21.12.1941, 5.02.1947), орденами Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та 2-го (5.06.1945) ступенів, Червоної Зірки (3.11.1953), медалями.

5 липня 1961 року присвоєне почесне звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР».

Пам'ять

[ред. | ред. код]

В селищі Чкаловський, на будинку, в якому мешкав І. М. Дзюба, встановлено меморіальну дошку.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 21 июля 1942 года [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 23 июля (№ 28 (187)). — С. 1.

Література

[ред. | ред. код]
  • Подвиги во имя Отчизны: очерки о Героях Советского Союза — харьковчанах. — Харьков: (рос.) Прапор, 1974, стор. 166—167.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Дзюба Іван Михайлович (пілот). // Сайт «Герои страны» (рос.).